Купець. Та вже куди ваша милость його не запроторить, все буде гаразд, аби від нас куди-небудь далі. Не погордуй, батечку наш, хлібом-сіллю: кланяємось тобі цукром та кульком вина.
Хлест. Е, ні, ні, ви собі не думайте. Я не беру зовсім ніяких хабарів. Як би ви, примірно, позичили мені карбованців триста, ну то инша річ, в борг я можу взять.
Купці. З радістю, батьку наш! (Виймають гроші). Та що там три сотні? Краще вже візьміть пьять сотень, тільки порятуй.
Хлест. Нічого там з вами робить, в борг візьму вже й пьятьсот, хай буде по вашому, я не суперечу.
Купці. (Підносять на срібному блюді). Коли вже ласка, візьміть і підносик.
Хлест. Ну, щож, нічого з вами робить, візьму вже й підносик.
Купці. Та вже за одним заходом візьміть і цукор.
Хлест. Е, цього вже ні. Я хабарів не беру ніяких.
Йосип. Ваше високоблагородіє, чому ж ви не берете? Візьміть. В дорозі все згодиться. Давай сюди голову і куферки давай сюди, все згодиться. А то що? Мотузочка! Давай і мотузочку, і мотузочка в дорозі знадобиться, що-небудь поламається, або там ще що, привязати буде чим.
Купці. Так вже зробіть ласку, ваше сіятельство! Як що вже й ви не уважите нашому проханню, то вже й не знаємо, що й робить! тоді просто хоч вішайся!
