Поштм. (Читає). Хм… Хм… Хм… драний чобіт. Поштмейстер теж добрий чоловік. (Зупиняється). Ну, тут він і про мене щось погане пише.
Город. Е, ні, читайте.
Поштм. Та навіщо?
Город. Е ні, чорта два! Коли вже читать, — то читать. Читайте все.
Арт. Пил. Давайте сюди, я прочитаю. (Надягає окуляри). Поштмейстер, як дві каплі води — сторож в департаменті, Міхеїв, і теж, здається, мочить морду в горільці.
Поштм. (До публіки). Паршивий хлопчисько, якого слід випороть різками і більш нічого.
Арт. Пил. (Читає далі). Надзиратель над богоугодними інституц… (Замикується). і… і…
Короб. А чого ж це ви зупинились?
Арт. Пил. Та якось не ясно написано… а про те видко, що негідник…
Короб. Давайте сюди, я прочитаю, у мене кращі очі, ніж у вас. (Бере листа).
Арт. Пил. (Не дає). Ні, ні, постривайте, оце тільки одно місце не ясне, а там далі я вже розберу.
Короб. Давайте сюди, я вже знаю.
Арт. Пил. Прочитать я й сам прочитаю, дальше вже все розберу.
Поштм. Ні, ні, читайте все. Раніще все читали.
Всі. Віддайте, Артеме Пилиповичу, віддайте листа! (До Коробкина). Читайте.
Арт. Пил. Зараз! (Віддає листа). От постривайте. (Затуляє пальцями). Ось відціля читайте. (Всі приступають до нього).
Поштм. Читайте, читайте! Дурниця, все читайте!
