Ґеніяльний письменник першої половини 19 ст. родився 1809 р. в містечку Сорочинцях у Полтавщині. Рід Гоголів чисто український. Один із предків Остап (інакше Андрій) був полковником та сторонником Польщі і противником гетьмана Дорошенка, за що дістав титул наказного гетьмана і ріжні привілеї. (Цікаво, що й син Тараса Бульби теж Андрій). Дід був полковим писарем. Батько Василь жив дідичем у свойому селі Василівці. Людина добра й сердечна. Вмів живо й цікаво оповідати, заправляючи своє оповідання сміхом і гумором. Ці душевні прикмети принаджували ближчих і дальших сусідів, що з'їздилися до нього в гостину. Тоді й бували в Василівці справжні »вечері на хуторі«. Тодіж і малий Микола, з природи незвичайно цікавий, а до того дуже бистрий обсерватор бачив і затямив не одно, що відтак увійшло в його літературні твори. В сім'ї Гоголів, відділеній від козацьких воєн одним-двома поколіннями зберігалася память про козацькі часи; надто живі, надихані безпосередніми почуваннями і свіжістю були ще оповідання про славну давнину, особливо в устах рідного діда. Миколі, що слухав тих оповідань про славну минувшину України, здавалося, що він »сам в тих часах живе, так якби заліз у предківську душу або душа предків шаліла в ньому«. Так говорить про те велике вражіння, яке відтак виросло в могутню любов старовини України, так живо змальовану в його літературних творах.
Та дім Гоголів цікавився живо ще однім, а саме літературою. Надто консервативний, щоби захоплюватися новими
