Нїчого святїйшого й нема над товариство! Любить батько дитину, любить мати дитину, любить дитина батька, матїр; та все то не те, брати: любить і звір свою дитину. Але поріднитись душею, а не по крови, зможе тільки один чоловік. Бували й по инших землях товариства, але такого, як наше товариство, не було по всїх землях. Вам лучалось не одному погибати на чужинї; бачиш, і там є люди, божі створіня, і розбалакаєш ся з ними, як з своїми; але як дійде до того, щоб вилити йому душу або щире слово почути — бачиш: нї! Розумні люди, та не те; такіж люди, та не ті! Нї, брати, так любити, як зможе козацька душа, — любити не тільки розумом чи чим другим, а всїм, що дав тобі Бог і що тільки є в тобі — а… — сказав Тарас і махнув рукою, потряс сивою головою й вусом моргнув і додав: — нї, так любити нїхто не зможе! Я знаю, погано завелось тепер на нашій Українї: дбають тільки про те, щоб у них були скирти хлїба та табуни коний, та щоб у пивницях були цїлі запечатані меди, переймають, чорт батька-зна які бусурменскі звичаї, цурають ся своєї мови, свій до свого не хоче заговорити, свій свого продає, як бездушну товарину на ринку. Милость чужого короля, та й не короля, а якогонебудь паскудного польсьского магната, який своїм жовтим чоботом бє їх по мордї, дорозша їм від усякого братерства.
