Хочби хтонебудь з рідних, близьких був при його смерти! Він не хотїв би чути плачу та жалїв старенької матері або несамовитого голосїння жінки, що рве на собі волосє і бє себе в білі груди; він хотїв би побачити кріпкого чоловіка, який розумним своїм словом освіжив би його і потїшив перед сконом. І впав він на силах і крикнув у немочі душі:
— Батьку! де ти? Чи чуєш те все?
— Чую! — залунало серед мертвої тиші, і мілїон народу разом здрігнув ся.
Частина кінних вояків кинулась пильно оглядати юрбу народа. Янкіль поблїд, як смерть, і коли їздцї трохи відступили від нього, він з острахом оглянув ся назад, щоб подивитись на Тараса; але Тараса вже коло нього не було: за ним і слїд пропав.
Найшов ся слїд Тараса. Сто двайцять тисяч козацького війска з'явилось на границях України. То вже не був який небудь малий загін, що ходив на здобич або в погоню за Татарами. Нї, се підняв ся весь народ, бо вже не стало терпцю, — підняв ся, щоб пімститись за наругу своїх прав, за зневагу своїх звичаїв, прадїдївської віри, за соромний глум над церквами, за гнет, за унїю, за безсоромне панованє Жидів на християнській землї —
