міг урвати ся і полетїти вниз. Отут, з двох боків, що прилягли до поля, обступив його коронний гетьман Потоцкий. Чотири днї бились і боронились козаки, відбиваючись цеглою й каміннєм. Але не стало припасів і сили, й рішив Тарас пробитись крізь ворожі ряди. І вже пробились були козаки і може б ще раз послужили їм бистрі конї, — коли нараз серед найшвидшого бігу з'упинив ся Тарас і гукнув:
— Стій! випала люлька з тютюном; не хочу, щоб і люлька попалась вражим Ляхам! — І нахилив ся старий отаман і почав шукати в траві люльку з тютюном, його вірну товаришку на морі й на землї, в походах і дома. А тимчасом налетїла ватага Ляхів і вхопила його під могутні плечі. Потряс він усїм своїм тїлом, але не посипали ся вже, як колись, на землю гайдуки, що держали його.
— Ох старість, старість! — промовив він, і заплакав старий кремезний козак. Але не старість була тому винна, а сила: більш як трийцять гайдуків учепилось йому за руки й ноги.
— Попалась ворона! — кричали Ляхи. — Тепер би тільки вигадати, яку б йому, собацї, найкрасшу честь віддати.
І присудили за гетьманським дозволом спалити його живцем перед усїм військом. Недалеко стояло сухе дерево, що грім розбив
