Ради приїзду синів Бульба велїв скликати всїх сотників і всю полкову старшину, хто тільки був поблизу і коли прийшли два з них і осавул Дмитро Товкач, його старий товариш, він представив синів, промовляючи:
— Ось, дивіть ся, які молодцї! Незабаром я їх пішлю на Сїч.
Гостї поздорвкали ся з Бульбою і з обома синами і сказали їм, що добре дїло роблять і що немає лїпшої науки для молодого чоловіка, як запорожська Сїч.
— Нумо, пани брати, сїдайте кождий, де кому лїпше, за стіл. Ну, синки, поперед усього, випємо горівки! — говорив Бульба. — Боже благослови! Здорові були, сини: і ти, Остапе, і ти, Андрію! Дай Боже, щоб ви на війні все були відважні, щоб бісурменів били, і Турків били; а як Ляхи зачеплять нашу віру, то й Ляхів щоб били! Ну, наставляй свою чарку; що добра горівка? А як по латинї горівка? Ото, сину, дурнї були Латинцї; вони й не знали, що є на світї горівка. Як бо того звали, що латинські вірші писав? Я в грамотї не битий, то й не знаю: Горацій, чи як?
— Ач, який батько, — подумав старший син Остап, — усе, старий собака, знає, а ще й прикидаєеь ся!
— Менї бачить ся, що архимандрит не давав їм нюхати горівки, — говорив далї Та-
