хіба, щоб брехав? Хіба я не знаю, що єврея повісять, як собаку, коли він збреше перед паном?
— То це виходить, він, по-твоєму, продав вітчизну й віру?
— Я ж не кажу цього, щоб він продавав щось: я сказав тільки, що він передався до них.
— Брешеш, чортів жиде! такого діла не було на християнській землі! ти плутаєш, собако!
— Нехай трава поросте на порозі моєї хати, коли я плутаю! Нехай усяк наплює на могилу батька, матері, свекра й батька, батька мого, і батька матері моєї, коли я плутаю! Коли пан хоче, я навіть скажу, і чому він передався до них.
— Чому?
— У воєводи є дочка — красуня, святий боже! яка красуня! — Тут єврей постарався, як тільки міг, виявити на обличчі своєму красу, розставивши руки, прищуливши око й скрививши набік рота, немов би чогось скуштувавши.
— Ну, то й що з того?
— Він для неї й учинив усе, і передався. Коли чоловік закохається, то він же все
