хотів вірити, щоб могло статися таке ганебне діло, і щоб власний син його продав віру й душу.
Нарешті, повів він свій полк у засідку і сховався з ним за лісом, який один був ще не випалений козаками. А запорожці, і піші і кінні, виступали на три дороги до трьох брам. Один по одному сунули курені: Уманський, Поповичівський, Канівський, Стебликівський, НезамайківськиЙ, Гургузів, Титарівський, Тимошівський. Одного тільки Переяславського не було. Добре курнули козаки його, і прокурили свою долю. Хто прокинувся зв'язаний у ворожих руках; хто, й зовсім не прокидаючись, сонний перейшов у сиру землю, а сам отаман Хліб, без шароварів і верхнього убору, опинився в лядському таборі.
В місті почули козацький рух. Всі висипали на вал, і встала перед козаками жива картина: польські вітязі, один одного кращий, стояли на валу. Мідяні шапки сяли, як сонця, оперені білим, як лебідь, пір'ям. На інших були легкі шапочки, рожеві й блакитні, з перегнутими набакир верхами. Кунтуші з вильотами, шиті золотом і просто викладені шнурками. У тих шаблі й
