Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1937).djvu/130

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

жав убитий Кукубенком шляхтич. — Я семеро вбив шляхтичів своєю рукою, а такого вбрання ще не бачив ні на кому. — І поласував на здобич Бородатий, нагнувся, щоб зняти нього дорогу зброю, вийняв уже турецький ніж в оправі з самоцвітного каміння, відв'язав від пояса гаман з червінцями, зняв з грудей торбинку з тонкою білизною, дорогим сріблом і дівочим кудериком, сохранно береженим на спомин. І не почув Бородатий, як налетів на нього ззаду червононосий хорунжий, що вже двічі був збитий ним з сідла і дістав добру карбіжку на спомин. Розмахнувся він з усього плеча і вдарив того шаблею по нагнутій шиї. Не до добра повела корисливість козака: відскочила могуча голова, і впав обезголовлений труп, далеко кругом зросивши землю. Полинула в високості сувора козацька душа, хмурячись і гнівлячись, і разом з тим дивуючись, що так рано вилетіла з такого міцного тіла. Не встиг хорунжий ухопити за чуба отаманську голову, щоб прив'язати її до сідля, а вже був тут суворий месник.

Як яструб, плаваючи в небі, давши багато кругів дужими крилами, раптом спиняється розплатаний на однім місці і б'є звідти