— От з ким би я хотів попробувати силу! — закричав незамайківський курінний отаман Кукубенко. Припустивши коня, налетів на нього ззаду і так крикнув, що здригнулися всі, хто стояв поблизу, від нелюдського покрику. Хотів був повернути враз свого коня лях і стати до нього лицем; але не послухався кінь: зляканий страшним покриком, метнувся вбік, і дістав його рушничною кулею Кукубенко. Увійшла в спинні лопатки йому гаряча куля, і звалився він з коня. Але й тут не піддався лях, все ще силкувався ударити ворога, та ослабла, упавши разом з шаблею, рука. А Кукубенко, взявши в обидві руки свій важкий палаш, загнав його йому в самі побілілі вуста: вибив два сахарні зуби палаш, розсік надвоє язик, розбив горловий хребець і ввійшов далеко в землю; так і пришив він його там навіки до сирої землі. Джерелом ринула вгору червона, як надрічкова калина, висока шляхетська кров та й зачервонила весь обшитий золотом жовтий кунтуш його. А Кукубенко вже кинув його і пробився з своїми незамайківцями в іншу купу.
— Ех, покинув неприбраним таке дороге вбрання! — сказав уманський курінний Бородатий, від'їхавши від своїх до місця, де ле-
