Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1937).djvu/141

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Так сказав Бовлюг і замовк, і зраділи всі козаки, що навів їх таким способом на розум старий. Всі підкинули вгору шапки й закричали: — Спасибі тобі, батьку! мовчав, мовчав, довго мовчав, та от, нарешті, й сказав: не дурно говорив, як збирався в похід, що в пригоді станеш козацтву: так і зробилося,

— Що, згодні ви на те? — спитав кошовий.

— Усі згодні! — закричали козаки.

— Значить, раді кінець?

— Кінець раді! — кричали козаки,

— Слухайте ж тепер військового наказу, діти, — сказав кошовий, виступив наперед і надів шапку, а всі запорожці, скільки їх було, поскидали свої шапки і зосталися з непокритими головами, втупивши очі в землю, як бувало завжди між козаками, коли збирався щось говорити старший. — Тепер одділяйтесь, пани браття! хто хоче йти, ставай на правий бік, хто зостається, відходь на лівий: куди більша частина куреня переходить, туди й отаман; коли менша частина переходить, приставай до