міцніший від усіх інших був він у козацькому обозі; подвійною міцною шиною були обтягнуті дебелі колеса його, важко був він навантажений, укритий попонами, міцними воловими шкурами та ув'язаний туго просмоленими мотузами. На возі були все баклаги й барила старого доброго вина, що довго лежало у Тараса в льохах. Взяв він його про запас, на урочистий час, щоб коли трапиться велика хвилина, і перед усіма буде діло, достойне передачі нащадкам, — то щоб кожному, до одного, козакові дісталося випити заповідного вина, щоб у велику хвилину велике б почуття охопило людину. Почувши полковничий наказ, слуги кинулися до возів, палашами перерізували міцні мотузи, здіймали товсті волові шкури й попони і стягали з воза баклаги й барила.
— А беріть усі, — сказав Бульба: — і всі, скільки не є, беріть, що в кого є: ківш, чи черпак, яким напуває коня, чи рукавицю, чи шапку, а коли що, то й просто підставляй обидві жмені.
І козаки всі, скільки їх було, брали: в кого був ківш, у кого черпак, яким напував коня, в кого рукавиця, в кого шапка, а хто підставляв і так обидві жмені. Всім їм слуги
