лека руками, хоч не було нічого видно. А коли пішли назад та вернулися по своїх місцях, коли побачили при ясно визорених зірках, що половини возів уже не було на місці, що багатьох, багатьох нема, невесело стало в кожного на серці, і всі задумалися мимоволі, понуривши в землю гульливі свої голови.
Тарас бачив, які смутні стали козацькі ряди, і як сум, непристойний хороброму, став тихо обгортати козацькі голови; але мовчав, він хотів дати час на все, щоб обвикли вони і з сумом, навіяним прощанням з товаришами; а тим часом нишком лагодився враз і раптом розбудити їх усіх, гукнувши по-козацькому, щоб знову і з більшою силою, ніж перше, повернулася бадьорість кожному в душу, на що здатна сама тільки слов'янська натура, широка, могутня натура, перед іншими, як море перед мілководними річками. Коли час бурливий, все обертається воно в рев і грім, збиваючи й піднімаючи вали, як не підняти їх безсилим річкам. Коли ж безвітряно й тихо, ясніше від усіх річок розстилає воно свою неоглядну, скляну поверхню, вічну нігу очей.
І звелів Тарас своїм слугам розпакувати один з возів, що стояв окремо. Більший і
