випиймо і за нашу власну славу, щоб сказали внуки і сини тих внуків, що були колись такі, які не посоромили товариства і не зрадили своїх. Так за віру, пани браття, за віру!
— За віру! — загомоніли всі, що стояли в ближчих рядах, густими голосами. — За віру! — підхопили дальші, — і все, що було, і старе і молоде, випило за віру.
— За Січ! — сказав Тарас і високо підняв над головою руку.
— За Січ! — відгукнулося густо в передніх рядах. — За Січ! — сказали тихо старі, моргнувши сивим усом; і, стрепенувшись, як молоді соколи, повторили молоді: — За Січ! — і чуло далеко поле, як поминали козаки свою Січ.
— Тепер останній ковток, товариші, за славу, і всіх християн, які живуть на світі!
І всі козаки, до останнього в полі, випили останній ковток у ковшах за славу і всіх християн, які тільки є на світі. І довго ще лунало по всіх рядах поміж куренів: — За всіх християн, які тільки є на світі!
Уже порожні були ковші, а все ще стояли козаки, піднявши руки; хоч весело дивилися очі їх усіх, прояснілі від вина, але дуже
