загадалися вони. Не про користь та воєнний прибуток тепер думали вони, не про те, кому пощастить набрати червінців, дорогої зброї, шитих кунтушів та черкеських коней; але загадалися вони, як орли, сидячи на верховинах кам'янистих гір, стрімких, високих гір, з яких далеко видно море, що розіслалося без краю, засіяне, як дрібними птахами, галерами, кораблями і всякими суднами, обгороджене по боках ледве видними топкими помор'ями, з прибережними, як мошка, містами і похиленими, як дрібна травиця, лісами. Як орли, озирали вони круг себе очима все поле і чорніючу в далині долю свою. Буде, буде все поле з облогами й дорогами вкрите сторчма їх білими костями, щедро обмившись козацькою їх кров'ю і вкрившись розбитими возами, розколотими шаблями й списами; далеко порозкидаються чубаті голови з перекрученими й запеклими в крові чубами і запущеними донизу вусами; будуть, налетівши, орли видирати й висмикувати з них козацькі очі. Але добро велике в такій широко й вільно розкиданій смертній ночівлі! не погибає ні одне великодушне діло і не загине, як мала порошина з рушничного дула, козацька слава. Буде, буде бандурист, з сивою
