самі найстаріші в рядах стояли нерухомо, понуривши сиві голови в землю; сльоза тихо набігала в старих очах; повагом втирали вони її рукавом, і потім усі, наче змовившись, махнули разом рукою і потрясли бувалими головами. Видно, мабуть, багато нагадав їм старий Тарас знайомого й кращого, що буває на серці в людини, яка урозумлена горем, працею, удаллю і всякими знегодами життя, або хоч і не зазнала їх, але багато почула молодою, перлистою душею на вічну радість старим батькам, що породили їх.
А з міста вже виступало вороже військо, вигримлюючи в літаври й труби, і, взявшись у боки, виїздили пани, оточені незчисленними слугами. Товстий полковник давав накази. І почали наступати вони тісно на козацькі табори, нахваляючись, націлюючись пищалями, блискаючи очима й вилискуючи мідяними уборами. Як тільки побачили козаки, що підійшли вони на рушничний постріл, усі разом гримнули в семип'ядні пищалі і, не зупиняючись, все палили вони з пищалів. Далеко залупало гучне бухкання по всіх околичних полях і нивах, зливаючись у безперервний гук; димом затягло все поле, а запорожці все палили, не переводячи духу; задні тільки набивали та
