Двох шляхтичів підняв уже на спис Дегтяренко, та напав нарешті на неподатливого третього. Верткий і міцний був лях, пишною зброєю приоздоблений, і п'ятдесят самих тільки слуг привів із собою. Погнув він тяжко Дегтяренка, збив його на землю і вже, замахнувшись на нього шаблею, кричав: — Нема з вас, собак, козаків, ні одного, хто б посмів стати проти мене!
— А отже є! — сказав і виступив наперед Мусій Шило. Дужий був він козак, не раз отаманував на морі і багато натерпівся всякої біди. Схопили їх турки коло самого Трапезонда і всіх забрали невільниками на галери, закували їм руки й ноги у залізні ланцюги, не давали цілими тижнями пшона і поїли гидкою морською водою. Все знесли й витерпіли бідні невільники, аби не зміняти православної віри. Не витерпів отаман Мусій Шило, потоптав ногами святий закон, поганою чалмою обвив грішну голову, придбав довіреність паші, став ключником на кораблі і старшим над усіма невільниками. Дуже засмутилися з того бідні невільники; знали, що коли свій продасть віру і пристане до гнобителів, то тяжче й гірше бути під його рукою, ніж під усяким іншим нехристом; так і сталося. Всіх
