Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1937).djvu/160

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

закував Мусій Шило у нові ланцюги по троє вряд, прикрутив їм аж до білої кості тверді мотузи; всім понабивав шиї, частуючи запотиличниками. І коли турки, зрадівши, що дістали собі такого слугу, почали бенкетувати і, забувши закон свій, всі перепилися, він приніс усі шістдесят чотири ключі і роздав невільникам, щоб відмикали себе, кидали б ланцюги й кайдани в море, а брали б натомість шаблі та рубали турків. Багато тоді набрали козаки здобичі і повернулися зі славою у вітчизну, і довго бандуристи прославляли Мусія Шила. Обрали б його на кошового, та зовсім чудний був козак. Інший раз повертав таке діло, якого наймудрішому не придумати, а інший — просто дур брав козака. Пропив він і прогуляв усе, всім заборгував на Січі і, на додачу до того, прокрався, як вуличний злодій: уночі потяг з чужого куреня всю козацьку зброю і заклав шинкареві. За таке ганебне діло прив'язали його на базарі до стовпа, поклали поруч кия, щоб кожен в міру сили своєї відважив йому по удару; та не знайшлося такого з усіх запорожців, хто б підняв на нього кия, пам'ятаючи колишні його заслуги. Отакий був козак Мусій Шило.

— Так є ж такі, які б'ють вас, собак! —