схопили ляхи? не було ж ніякої змоги мені вибитися з юрби?
— Мовчи, кажуть тобі, чортів сину! — закричав Товкач сердито, як нянька, втративши, терпець, кричить на невгамовного пустуна- хлопця. — Яка тобі користь знати, як ти вибрався? досить того, що вибрався. Знайшлися люди, що тебе не зрадили — ну, й буде з тебе! Нам ще не одну ніч скакати вкупі! Ти думаєш, що пішов за простого козака? ні, твою голову оцінено в дві тисячі червінців.
— А Остап? — скрикнув раптом Тарас, напружився, щоб підвестись, і враз згадав, як Остапа схопили і зв'язали на його очах, і що тепер він уже в лядських руках. І обгорнуло горе стару голову. Зірвав, постягав він усі перев'язки з ран своїх; кинув їх далеко геть; хотів щось голосно сказати — замість того почав верзти нісенітницю; жар та марення знов опанували його, і полились без тями й зв'язку безумні речі. А вірний товариш стояв тим часом перед ним, лаючись і без ліку сиплячи жорстокі докірливі слова та дорікання. Нарешті схопив він його за ноги й за руки, сповив, як дитину, поправив усі перев'язки, загорнув його у волову
