білий вус його сріблився, і сльози капали одна за одною.
І не видержав, нарешті, Тарас: — Що б не було, піду розвідати, що з ним: чи живий він? у могилі? чи вже і в самій могилі нема його? Розвідаю, хоч би там що! — і вже через тиждень опинився він у місті Умані, озброєний, на коні, із списом, шаблею, дорожною баклагою при сідлі, похідним горщиком з саламахою, пороховими патронами, кінськими путами та іншим знаряддям. Він прямо під'їхав до неохайного, брудного домика, в якому ледве видно було невеличкі віконця, закурені хто зна чим; димар був заткнутий ганчіркою, і дірявий дах весь укритий горобцями. Купа всякого сміття лежала перед самими дверима. 3 вікна виглядала голова єврейки в чепці з потемнілими перлами.
— Чоловік дома? — спитав Бульба, злізаючи з коня й прив'язуючи повід до залізного гака, що був коло самих дверей.
— Дома, — сказала єврейка і поспішила зараз же вийти з пшеницею в корчику для коня і кухлем пива для рицаря.
— Де ж твій жид?
— Він у другій світлиці, молиться, — про-
