молила єврейка, вклоняючись і побажавши здоров'я в той час, коли Бульба підніс до губ кухоль.
— Зостанься тут, нагодуй і напій мого коня, а я піду, поговорю з ним наодинці. У мене до нього справа.
Цей єврей був відомий Янкель. Він уже опинився тут орендарем і корчмарем; прибрав потроху всіх околичних панів і шляхтичів до своїх рук, висмоктав поволі майже всі гроші і дуже позначив свою єврейську присутність в тім краї. На три мілі кругом у всі сторони не зоставалося ні одної доброї хати; все валилося й старілось, все порозпивалось, і зосталися злидні та лахміття; як після пожару абож чуми, пішов за вітром увесь край. І коли б десять років ще прожив Янкель, то він, певно, пустив би за вітром і ціле воєводство.
Тарас ввійшов у світлицю. Єврей молився, накрившись своїм досить забрудненим саваном, і обернувся, щоб, за звичаєм своєї віри, останній раз плюнути, як раптом очі його зустріли Бульбу, що стояв позаду. Так і кинулись євреєві в вічі перш усього дві тисячі червінців, що були обіцяні за його голову; але він посоромився своєї корисливості і
