ба: — гроші взяв, а показати й не думаєш? Ні, ти повинен показати, Вже коли гроші взяв, то не маєш права тепер відмовити.
— Іди, йди к дияволу! а то я цю ж мить дам знати, і вас тут… Ану, ноги на плечі, кажу я вам, швидше!
— Пане! Пане! Ходім, їй-богу ходім! Цур їм. Нехай їм присниться таке, що плювати треба, — кричав бідний Янкель.
Бульба повільно, опустивши голову, повернувся і пішов назад під докори Янкеля, якого гриз сум від думки про марно втрачені червінці.
— І нащо було чіпати? Хай би собака лаявся! То вже такі й народ, що не може не лаятись! Ох, вей мін, яке щастя посилає бог людям! Сто червінців за те тільки, що прогнав нас! А наш брат: йому й пейсики обірвуть, і з пики таке зроблять, що й дивитися не можна, а ніхто не дасть ста червінців. О, боже мій! боже милосердний!
Але невдача ця багато більший мала вплив на Бульбу. Вона світилася пожираючим полум'ям в його очах.
— Ходім! — сказав він раптом, наче б стрепенувшись: — ходім на майдан. Я хочу подивитися, як його будуть мучити.
