навздогін за татарами. Ні, піднялася вся нація, бо урвався терпець народові. Піднялася помститися за знущання над правом своїм, за ганебну зневагу звичаїв своїх, за наругу з віри предків і святого обряду, за глум над церквами, за бешкети іноземних панів, за гніт, унію, за ганебне панування єврейства на християнській землі, за все, що скупчувало й побільшувало з давніх часів сувору ненависть козаків. Молодий, але сильний духом гетьман Остряниця[1] ішов на чолі незліченної козацької сили. Біля нього був старезний, досвідчений товариш його й порадник Гуня. Вісім полковників вели дванадцятитисячні полки. Два генеральні осавули і генеральний бунчужний їхали слідом за гетьманом. Генеральний хорунжий орудував головним прапором; багато інших хоругов і прапорів маяло в далині; бунчукові товариші несли бунчуки. Багато також було старшин полкових, обозних, військових товаришів, полкових писарів, і з ними піших та кінних загонів; майже стільки ж, скільки було реєстрових козаків, набралося охоче-
- ↑ Гетьман Остряниця — один з козацьких вождів у боротьбі проти польського панування в XVII віці. Скараний на смерть у Варшаві в 1638 році.
