суцільного каменя. Звідусіль видно її, і дивиться вона прямо в вічі біжучим хвилям. І горе кораблеві, то напливе на неї! На тріски розлітаються безсилі його снасті, тоне й трощиться на гамуз усе, що є на них, і жалібний крик погибаючих розгинає вражене повітря.
На сторінках літопису змальовано докладно, як тікали польські гарнізони з визволюваних міст; як були перевішані безсовісні орендарі-євреї, який недолугий був коронний гетьман Микола Потоцький з численною своєю армією проти цієї непереможної сили; як, розбитий, переслідуваний, потопив він у невеликій річці найкращу частину свого війська; як облягли його в невеликому містечку Полонному грізні козацькі полки, і як доведений до краю польський гетьман з присягою обіцяв цілковите задоволення у всьому від короля й державних чинів та повернення усіх колишніх прав і привілеїв. Але не такі були козаки, щоб піддатися на те: знали вже вони, що таке польська присяга. І Потоцький не красувався б більше на шеститисячному своєму аргамаку, притягуючи очі знатних панянок та заздрість шляхетства, не галасував би на сеймах, даючи розкішні
