здержливість. Тільки спонукувані сильною корисливістю євреї, вірмени й татари насмілювалися жити й торгувати на передмісті, бо запорожці ніколи не любили торгуватися, а скільки рука вийняла з кишені грошей, стільки й платили. Втім, доля цих корисливих крамарів була дуже нещасна. Вони схожі були на тих, що селилися на підніжжі Везувія, бо як тільки в запорожців не ставало грошей, то невгамовні розбивали їх крамнички і брали завжди дурно. Січ складалася з шістдесяти з чимось куренів, що дуже схожі були на окремі незалежні республіки, а ще більше були схожі на школу й бурсу дітей, які живуть на всьому готовому. Ніхто нічим не заводився і нічого не держав при собі; все було на руках у курінного отамана, що за це звичайно звався батьком. У нього були на руках гроші, одежа, весь харч, саламаха, каша і навіть паливо; йому віддавали й гроші на схов. Часто вимикала сварка у куренів з куренями, тоді справа зараз же доходила до бійки. Курені висипали на майдан і кулаками трощили один одному боки, аж поки одні подужували нарешті і брали гору, а тоді починалася гульня. Отака була Січ, що мала стільки принад для молодих людей.
