Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1937).djvu/46

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

добре ім'я в козаків. Часто разом з іншими товаришами куреня, а коли й з усім куренем та з сусідніми куренями виступали вони в степи на полювання незліченної сили всілякого степового птаства, оленів і кіз, абож виходили на озера, річки й протоки, приділені жеребком кожному куреневі, закидати неводи й мережі і тягти багаті тоні на харч всьому своєму куреневі. Хоч і не було тут науки, на якій випробовується козак, але вони вже визначилися серед інших молодиків щирою відвагою та удачливістю у всьому. Метко і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти води — справа, за яку новака приймали урочисто в козацькі кола.

Та старий Тарас готував іншу для них діяльність. Йому не до душі було таке байдикування — справжнього діла хотів він. Він усе придумував, як би підняти Січ на відважну справу, де можна було б розгулятися, як слід, рицареві; нарешті, одного дня прийшов до кошового і сказав йому прямо:

— Що, кошовий, час би погуляти запорожцям.

— Нема де погуляти, — відповів кошовий, вийнявши з рота маленьку люльку і сплюнувши набік.