перед страшною бурею, а тоді враз знявся гомін, і весь берег заговорив: — Як! щоб жиди держали в оренді християнські церкви! щоб ксьондзи запрягали в голоблі православних християн! Як! щоб попустити такі муки на руській землі від проклятих недовірків! щоб отаке чинили з полковниками й гетьманом! Та не буде ж цього, не буде! — Такі слова перелітали по всіх кінцях берега. Загомоніли запорожці і відчули свою силу. Тут уже не було хвилювання легковажного народу: хвилювалися все характери тяжкі й міцні, що не швидко розпікалися, але розпікшись, уперто й довго зберігали в собі внутрішній жар. — Перевішати всю жидову! — залунало з юрби: — нехай же не шиють з попівських риз спідниць своїм жидівкам; нехай же не ставлять значків на святих пасках; перетопити їх усіх поганців у Дніпрі! — Слова ці, сказані кимсь із юрби, блискавицею пролетіли по всіх головах, і юрба ринула на передмістя з бажанням перерізати всіх євреїв.
Бідні сини Ізраіля, втративши свій і без того дрібний дух, ховалися в порожніх горілчаних бочках, у печах і навіть залізали під спідниці своїх єврейок. Та козаки скрізь їх знаходили.
