12. У чужих словах перед голосною та перед звуком -й пишимо і (а не є): Австрія, Франція, Азія, апатія, комедія, історія, Григорій, Антоній.
13. Букву і, що стоїть у чужих словах після голосної, передаємо через ї: Енеїда, руїна, егоїзм.
14. Чужий дифтонг au передаємо через ав: автор, авдиторія, Австрія, фавна, авкціон, бравнінг і т.д. Перед голосними-ж той дифтонг передаємо через ау: Ауербах, Шопенгауер.
15. У чужих словах завжди пишемо закінчення -ичний (а не -ічний): мелодичний, логичний, механичний, етнографичний, символичний, історичний.
16. У чужих словах здебільшого пишемо закінчення -ика, -ик (а не -іка, -ік): логика, механика, техника; академик, техник, механик і т. д., але публіка, республіка.
Коли слово не вміщається, за браком місця, в одному рядкові, то частину його доводиться переносити в наступний рядок.
Щоб перенести слово з рядка в рядок, треба його (слово) поділити на склади.
1. Приголосна, що стоїть між двома голосними, починає собою новий склад у слові: ха-та, во-ро-на, чи-та-ти, ви-ко-пу-ва-ти і т. д.
2. Із двох однакових (подвоєних) приголосних одна залишається, а друга переноситься (бо починає собою новий склад): жит-тя, Ган-на, козач-чина, ран-ній.
3. Приголосна, що стоїть після ь, починає собою новий склад: нень-ка, скіль-ки, близь-ко, бать-ко.
4. Закінчення, що починаються приголосною і становлять склад, можна переносити у другий ря-
210
