док: свар-ка, тат-ко, гороб-чик, вікон-це, тіт-чин, тих-ший, крик-нути, міц-ний.
5. Закінчення: -ський, -цький, -зький, -ство, -цтво не слід розбивати: пан-ський, україн-ський, коза-цький, францу-зький, сиріт-ство, коза-цтво.
6. Коли в корені слова збіг приголосних звуків починається в, м, н, р, ж, ч, ш, щ, то ці приголосні залишаються в кінці рядка, а ті, що після них стоять, переносяться у другий рядок: жов-тий, вов-ки, кім-ната, бун-тувати, гур-том, жар-ти, гор-дощі, жуж-митися, баш-тан.
7. Коли-ж у корені слова збіг приголосних починається приголосною с, то с укупі з усіма иншими приголосними переноситься у другий рядок: мо-скаль, мі-сто, го-сті,
8. Сполучення бл, пл, мл, вл, фл, яко наслідки зм'якчення губних б, п, м, в, ф, також звуки дж, дз не можна розбивати: лю-блять, тер-плю, зе-мля, крівлею; хо-джу, си-джу, ґу-дзик.
- Примітка. Коли дж, дз вимовляються, як два звуки д і ж, д і з (д належить до приростка, а ж або з до кореня), тоді д, залишається, а ж або з з иншими звуками переноситься у другий рядок: від-живити, від-жалувати, від-знака.
9. Одну голосну не можна ані залишати, ані переносити у другий рядок: аби (а не а-би), ідея (а не і-дея), моя (а не мо-я); Ма-рія (а не Марі-я).
10. Поділяти слова треба так, щоб по можливості не розбивати приростка: піді-брати (а не пі»-дібрати) розі-красти (а не ро-зікрасти).
11. У чужих словах сполучення: кс, пс, ав не можна розбивати: Оле-ксандер, катале-псія, фав-на (а не фа-вна).
