третя біля Тлустого, а четверта під Львовом. Коло Тлустого (в Борщівщині) де є гора „Звенигород“ збереглося навіть старе городище, а всі Звенигороди разом довго придавали дослідникам клопоту — котрий з них є княжим городом, відомим з літописів як попередник Львова, коли мова про важність положення на одному з шляхів, що єднали колись Европу з Сходом. Вдумливе читання літописних текстів, обслідування положення й місцевих переказів, в решті археольоґічні досліди кожного з Звенигородів дали врешті ученим безспірну певність, що городом, який на довго перед закладинами Львова був єднаючим дзвоном в ланцюху політичних й торговельних осередків поміж Перемишлем і південно-східніми окраїнами української держави був Звенигород, якого місце означує нинішнє село в Бобреччині.
Про старовину Звенигорода, що сягає в глибину віків, яких не охоплює історія, свідчать часті на території села нахідки предметів, якими послугувалися люде в добі сирого і гладженого каміння, прозваній наукою палеолітом і неолітом. Числючи на роки, то давнина тих нахідок сягає не на століття, але на десятки тисячеліть в глибину від сучасности. Положення Звенигорода ще нині свідчить про те, що скравок високорівні окружений звідусіль багнами й отінений лісами, розмежований рибними потоками й ставами, як немож краще надавався під людські оселі, що находили тут й поживу і захист. А коли навіть багна присохли і ліси прорідли, то околиця Звенигорода не тратила свого значіння. Противно —
