богослужебна каплиця Богородиці. В давню давнину було тут чотири церкви, при чому дві з них були монастирські. Найбільша з них стояла на лівому боці ріки Білки, недалеко замку, де тепер є церквище; тут то находяться у великій кількости поливяні плитки, якими була вимощена не тільки долівка, але й стіни церкви. В 1896 р. найдено тут могилу. По оповіданню нахідчика був над мерцем хрест, складений з трьох чотирокутних і девяти трикутних кафлів.
Друге церквище вказує місцева традиція в західній частині села над р. Горожанкою. На жаль, тут крім каміння й вапна важніші нахідки не стрічаються. Було тут мабуть цвинтарище, на якому стояла попередниця теперішньої церкви. В першій з церков оберігалася чудотворна ікона Богородиці, що по традиції двічі (1127 і 1146) спасла город від ворогів. На південь від Звенигороду збереглося під селом Підмонастир монастирище, де істнував василіянський монастир ще наприкінці XVIII. в. Місце другого монастиря означує урочище „Монастир“ на півд. захід від села. З поменших памятників минулого зазначуємо ще срібне євангеліє з 1599 р. та рукописне напрестольне євангеліє з 1665 р., якого сторінки украшені гарними ініціялами та заставками.
Звенигород, що хоч нині є тільки одним з сіл Бобреччини, дякуючи своїм княжим традиціям й історичній важности, якої в половині XIII в. позбавив його новооснований Львів, був від давен давніх предметом зацікавлення своїх і чужих дослідників. Для тих, що хотіли б близче
