Запротестував проти цього насильства холмського владики Методія Терлецького, православний владика в Луцьку Атаназій Пузина і з цеї протестації довідуємося, як виглядало це насильство. В протестації читаємо, що холмський владика-уніят опечатав у Сокалі церкви св. Миколи, Богородиці й Михайла, в наслідок чого більш аніж протягом року не було по церквах богослуження й не відправлювано церковних треб. Церковну утвар й священичі одяги розграблено, церковні доми, шпиталь і майно спустошено, хорих розігнано, 60.000 цегли, приготованої до будови церкви продано, дзвіницю обідрано, паркани й огорожі рознесено.
Сокальські православні стають перед белзькими гродськими актами як парохіяне церков, що „ніколи передтим й тепер не були в унії“, та зізнають, що крім „челяди“ холмського владики, помагали йому в захопленні церков місцевий ландвійт та бурмістр, за що вони відтак дістали від висланника владики о. Василя Черникевича церковне поле й сіножати в уживання.
За час свого володіння в Сокалі утворив собі холмський владика прихильну унії партію, що під пресією урядових шикан і церковної клятви пішли до нього з чолобитнею й попросили отворення церков.
З листу холмського владики до його представника в Сокалі о. Василя Черникевича довідуємося, що частина сокальських
