міщан приняла унію і як така була припущена до владичої ласки.
Прийшли тоді до владики сокальські міщане — Микола Стефанович, Федір Троянович, Федір Шишка, старші „райці“; Федір Риґа кравецький цехмістр, Андрій Сливка, Андрій Золотохвіст і як цехмістри кушнірські старші Семен Волкович, Федір Сокобуч, Іван Кратевич, Федір Куровський, Марко Римар, Іван Міхейович, Микола Бохецович, Матвій Ярмолик та його дядько Мартин — й пококорившися, просили „приняти їх до сполечности вірних божих“…
Наскільки вичислені вище міщане не були репрезентантами загальної опінії, показалося це небаром. Дня 20-го січня 1646 р. князь на Острозі Заславський, луцький староста, покликує на свій суд луцького владику Атаназія Пузину й князя Григорія Святополка Четвертинського луцького підкоморія, Андрія Заборовського луцького війта та Степана Деревенського, як відповідальних за бунт і бешкет устроєний православними в Сокалі.
Отці Андрій Черникевич пресбітер катедральної церкви св. Миколи в Сокалі, Іван Черникевич пресбітер церкви св. Михайла, Лазар Костевич пресбітер Поторицький, Степан Костевич пресбітер Войславський та ин. внесли до белзьких городських актів позов проти сокальських міщан, які під позором комісії, не покликавши до цього представ-
