В 1694 р. церкву обновлено, про що свідчить напис, уміщений над церковним хором.
З 1731 р. збереглася до нас візітація, в якій заслугує на нашу увагу початковий уступ: „Сама церква мурована, з давен-давніх (ex antiquitate) не була крита з верху, але тільки засклеплена, тепер одначе кришею і банею високою украшена“. Як бачимо, незгідне з старою архитектонікою церкви накриття, походить щойно з першої половини XVIII в.
В 1754 році належала вже наша церква до світських парохів, що в підписі першого з них, о. Стефана Оролевського виразно зазначено.
Підчас основної обнови церкви за душпастирства о. Івана Ціпановського (1853 — 1877) розмальовано її внутрі, старий іконостас заступлено новим, уставлено бокові престоли й на загал позатирано сліди глибокої старовини, яка до сього часу зберігалася в обстанові церкви. Остання обнова, переведена в 1927 р. була більш оглядною й згідною з основами зберігання памятників глибокої старовини, яких у нас і так небагато.
З старшої обстанови церкви, слід згадати напрестольну ікону св. Миколи, ікону Покрова Богородиці в боковому престолі, антимінс Максиміліяна Рилла, деревляниЙ трьохраменний хрест у срібній оправі з гравірованою датою 1673 й підписом Луки Яро-
