Про нову петропавлівську церкву, закінчену в 1909 році, не приходиться нам багато говорити. Про неї, впрочім появилася спеціяльна книжка, яка, з відданням справі, освітлює усі перипетії її повстання та будови.
Проектував її пок. В. Нагірний, що згідно з своєю архитектурною ідеольоґією не лінувався пошукати за зразком для неї аж в… Марсилії, тоді як на рідній землі не перевелися ще свої рідні й не менче величаві зразки старого українського будівництва. Петро-павлівська церква звертає на себе увагу своїми розмірами й репрезентативною помпою, але памятником українського будівництва вона, на жаль, не є так само, як цілий ряд „нагірнянських“ церков, розсіяних здовж і поперек нашого краю.
На загал культурно-національне життя старого українського Сокаля, це прекрасна тема для майбутнього дослідника.
Сокаль, а краще кажучи його св. миколаївська церква, був колискою берестейської унії, Сокаль був, хоча й короткий час і неурядово, осідком митрополита, в Сокалі врешті працювали довгий час Василіяни, тут врешті Хмельниччина й боротьба за і проти унії залишила по собі непорушну традицію.
Чи для освітлення усіх тих питань нашого минулого не варто зайнятися історією українського Сокаля з більшою увагою, аніж це було до тепер?
