був шурин короля Ягайла — мазовецький князь Зимовит і щойно в одному з виданих тим князем актів, у перве в історії, згадується нам Сокаль.
Сталося це в 1411 р. коли то князь Зимовит, резидуючи в Сокалі, видав привілей для міста Буська.
Треба припускати, що вже тоді був Сокаль замітним й без сумніву укріпленим городом.
Тринадцять літ згодом (1424 р.) видав той же князь Зимовит привілей про перенесення нашого міста з руського права на магдебурське й продав війтівство в ньому разом з 4-ма ланами ґрунтів (около 120 морґів) лазнею та половиною різницьких, пекарських і шевських яток якомусь Миколі Шональсови краківському міщанинови за 150 гривен. З моментом, коли рід мазовецького князя вимер (1462) прилучено белзьке князівство до Польщі й замінено на воєвідство, в якому Сокаль з дооколичними селами означено як „сокальське староство“.
Татарські напади, з яких перший, за польської влади, нотують хроніки під 1499 р. а чергові в 1502–3, 1509 і 1511 роках, не дають змоги розвинутися й зміцніти містови, і польські королі раз-у-раз звільнюють Сокаль від податків та инших державних тягарів.
З нагоди одного з таких королівських привілеїв (1506) довідуємося м. и., що місто мало щороку вибирати бурмістра, лавників
