дали справу, що їм це надано на оправу міста і тільки з поля дають чинш“..
„Шевців там завсігди в повному числі є шіснадцять… пекарів, як котрого року, скільки їх зголоситься, на той час є їх тридцять і сім… а крім цього инших пекарів, що не постійно хліб випікають, хіба на торг або на ярмарок… на той час шіснадцять… рибалок там же, що мають свобідну ловлю на ріці Бузі всякими сітями, яких на той час є двадцять і один, рибалок других, які вудками ловлять там же є трьох; гончарів, що возять горшки на продаж до міста, таких на той час є девять; різників у Сокалі цехових нема, тільки такі, що зголосяться на замку і їм можна в торгові дні продавати мясо на торзі… таких на той час є двадцять і три; а зачинають вони бити худобу від великодня до мясопусту, в якім то часі є неділь сорок і пять, але що Русь, якої там є немало в Сокалю постить крім великого посту в рік десять неділь, через те в той час для самих поляків мало бють худоби.
Жидів на той час тільки на два доми“ З наведеної люстрації довідуємося, який промисел мав у Сокалі своїх представників та що перевага місцевого, українського населення була тут наглядна, але… як це до нині буває — зовсім не респектована.
