„Хай живе СССР — батьківщина трудящих цілого світу!“ „Хай живе всесвітня революція!“ „Хай живе всесоюзна комуністична партія та її вожд т. Сталін!“ „Хай живе об'єднане ҐПУ — вірний сторож завоювань революції!“
До театру підїжджали авта та візники. Еліта міста збиралася на передсвяточне зібрання. З плякатами й прапорами підходили службовці та робітники вимуштровані по військовому в кольони. Перед вікнами ҐПУ вимуштровувалися довгі шереги шкільної дітвори, приведеної своїми вихователями. По черзі розлягалися дзвінкі дитячі голоси, викрикуючи заучені в школі фрази: „Хай живе об'єднане ҐПУ — меч революції!“ „Хай живе невсипущій стійковий — т. Дзержінський!“ „Смерть шкіднику, кулаку, петлюрівцю!“ „Вогонь по шовіністичних ухилах і релігійних забобонах“! „Залізною мітлою зметемо контр-революцію!“
Кожний викрик покривався дзвінким: У-р-р-ра!.
На бальконі з'явився Ліплєвскій.
— Дєтям революції, будущім чекістам — пламєнний прівєт! Будьтє достойними своїх отцов — борцов за революцію! В школє, дома, на всяком мєстє — безпощадно борітєсь с контр-революцієй!
— У-р-р-р-а-а! Да здраствуєт ҐПУ! Да здраствуєт товаріщ Ліплєвскій!
НачҐПУ підняв руку з піонірським привітом:
— Будь готов!
— Всегда готов! — підняла руки дітвора. Переладувавшись чвірками в кольони — рушили до міста.
— „Ми дєті тєх кто виступал на бой с Центральной Радой!..“ — затягнув хтось з виховате-
