Перейти до вмісту

Сторінка:Гребинка Е. Иванъ Золотаренко (Черкаси, 1899).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

волосому товарышови, що сыдивъ биля заставы мійськойи.

— Пойихалы! — видказавъ той, похытавшы головою.

— Богъ дасть и прыйидуть.

— А що?

— Якъ то що! Хиба ты не знаешъ?

— Я ничого не знаю.

 Якъ тилькы полковныкъ скочывъ на коня, а кинь такъ и впавъ на колина!…

— Погано, пане-брате! Се не на добре.

— Погано! оттаке було й зъ Налывайкомъ, якъ выижджавъ винъ на ту прокляту Солоныцю.

 
II.
 

Въ старовыну дуже поважалысь у насъ на Вкраини стрильци, що булы мытци въ своему дили. Й не дывно, бо тоди порядный стрилець бувъ и хорошымъ козакомъ.

Не дывно те жъ, що и весь Старый Быхивъ поважавъ органыстого пана Хому, бо винъ бувъ чудовый стрилець.

Тилькы й бачылы Хому, якъ правылась служба у костёли и винъ гравъ на органахъ; кинчалась служба — и слиду Хомыного не знайты, шукай пана органыстого або въ лиси, або въ болоти....

Було, по весни сонце вже сяде, зовсимъ звечоріе, мухы на носи вже не прымитышъ, а панъ Хома зализе у лисови кущи, та все бухъ! та й бухъ!