Цю сторінку схвалено
ДО ЗОБАЧЕННЯ
От, слава тобі господи, і кінець книжці! Читайте її, панове добродійство, коли уподобаєте, а ні, так мовчіть — і без вас мене вилають, собаки, не за книжку, ні, вони книжки не поймуть, а за те, що я чоловік: така у них поведенція. На улиці, де я живу, чортів тиск, мовляв тієї собачні, тільки вийдеш з хати, зараз зза причілка на тебе: гав! гав! а там спід воріт, а там зза комори, та усе: гав та гав! Оттака стане голова! Махнеш рукою та й підеш дальш. Часом у руках і ціпок є, може б де котру заїдливішу зачепив би чи по морді, чи по боку, звісно, як би там прийшлось краще, так не такі! Муштровані, бодай їх! гавкають у захисті, а очей не покажуть!.. Далебі!
Хотів було я вам, панове, пустить свою книжку
