належить теж Гребінці: це його «Песня», написана в 1841 році.
Ці твори увійшли були в побутовий фольклор міщанського середовища царської Росії і досить міцно закріпилися там на десятки років, аж поки не почало відмирати само це середовище з специфікою його естетичних смаків.
Секрет живучості цих саме творів, крім романтично-сентиментального змісту, що знаходив відгук у зазначених шарах суспільства, полягає у близькості їхньої побудови до пісенного народного складу, в певній і досить влучній стилізації їх під пісню.
Але ще ближча до фольклорних джерел, а тому найбільш оригінальна, свіжа і художня для свого часу була творчість Євг. Гребінки українською мовою; вона саме в значній своїй частині і складає той літературний доробок, який у свій час становив певний потрібний і помітний крок в розвитку української літератури і який через те являє для нас цінність історично-літературної спадщини.
Українською мовою Гребінка написав, крім перекладу «Полтави», якого ніяк не можна вважати за вдалий, 27 байок, кілька ліричних поезій і двоє прозаічних звертань автора до читачів своєї книжки.
Переклад «Полтави» сам письменник схарактеризував як «вольный перевод».
«Вольності» допустився перекладач далеко не на ко-
