Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

«Хто знає Оржицю? А ну-те, обзивайтесь!
Усі мовчать. Гай-гай, які шолопаї.
Ви, братики, таки домівки не цурайтесь», —

інтимно звертається поет до читачів, і цим дає образи і втворює певний настрій стосунків читача з автором.

«Понеже віл признався попелястий…»

починається «опреділення» ведмежого суду в справі вола, — і у читача самий «приказний» канцелярський стиль цей викликає образні уявлення царсько-чиновницького закутку, гнізда сутяжництва і сваволі.

«Пребеззаконія на світі завелися!»

проголошує «цар» у байці «Грішник», — і фраза ця малює образ персонажа, характерний для сучасної авторові історичної дійсності.

Художній фон, на якому відбувається дія, пейзаж, портрети дієвих осіб, майстерні жанрові побутові картини, які автор подає, як обстанову дії, характерні саме для даної української історично-побутової обстановки; риси психології персонажів, що виявляються в створених автором їхніх позах, жестах, міркуваннях і особливо в діалогах, — все це були первісні елементи, зародки реалізму в літературі, що лише починав розгортатися в цю добу, як стиль нової тоді буржуазної літератури.


Ліричних творів українською мовою у Гребінки небагато. Проте, і в них треба відзначити ознаки вірної