прийоми бурлескної вульгаризації, то в байках і ліричних поезіях Гребінки ми бачимо вже майстерне поєднання художніх засобів із змістом творів.
Особливу художню властивість байок Гребінки являв яскравий місцевий колорит, яким вони пройняті і який надавав конкретності образам.
Яскраві портрети тихеньких хижачків-жмикрутів подані в образі зозулі, що, замість одвертого розбою, в своєму кутку потихеньку годується беззахисними черваками («Зозуля да Снігир»), в образі сусіди Йвана, що коли лащиться й «чоломкаться іде», то приятеля його «чогось морозить стане» («Віл»), та в інших подібних образах.
В побутових картинах, як базар, що став у степу на «Могилиних родинах», або зображення добробуту заможного «Мирошника», у портретах, як, наприклад, портрет розгніваного «царя» у байці „Грішник“, обмерзлого вовка біля огню («Вовк і Огонь») та інших, відчуваються реальні люди реального історично-побутового середовища, сучасного авторові.
Майстерні, теж реальні і повні руху, пейзажні картини, що з них слід відзначити такі, як зображення бурі та спеки в байці «Сонце та Вітер», бурі та повіді на річці в «Мирошнику», осіннього степу в байці «Утята та Степ», повіді в «Рибалці» і т. ін.
Живість і образність віршу і прози Гребінки підсилює жива емоційна мова, насичена народними прислів'ями, рухливими динамічними зворотами, влучними енергійними епітетами, інтимно-розмовними відступами.
