Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/45

 Летить — і душить горобця.
 За те він з голоду ніколи не нудився».
«Дурний, дурний, а в школі вчився!»
Зозуля Снігирю в одвіт:
«Замісто горобця я з'їм жуків десяток
Да гусені, черви десятків три в додаток,
І все таки наїмсь; зате спитай весь світ,
Яка Зозуленька? Всі скажуть: птиця славна,
Живе собі, як панна,
Гуляє у садку, нічого не псує,
По гілечкам намистечко кує,
Да скільки літ кому прожить — віщує;
Нехай же здумаю… да що тобі й казать!
Хоч злидні в пір'ї обідрать,
Ввесь птичий рід зарепетує:
«Зозуля м'ясо жре, Зозуля хижий птах,
Трохи чи не бажа вона орла із'їсти».
 Прощай тоді моє життя в садах!
 Прийшлось би утікать хоч за море безвісті,
 Так лучче ж тута жить да зводить червячків».

Хто хоче полюбить суддю грошо-заплода,
Про його розпитай панів,
А не питай у простого народа.