Цю сторінку схвалено
XX
ВОРОНА І ЯГНЯ
Орлу схотілось попоїсти;
Піднявсь угору птичий цар,
І вгледів відтіля, що край ставка овчар
Онучі прати мусив сісти,
Отара ж попаськи попхалась навманя.
Орлу це понутру; зложивши міцні крила,
Опукою з гори — аж вітром зашуміло —
Орел ушкварив на ягня,
Підняв його і геть потеребив за гору.
І треба ж, щоб на цюю пору,
Пило біля ставка дурне вороненя.
Страх полюбилося йому цареве діло,
І думає: «чому ж цього я не зроблю?
Да не ягня, а барана вхоплю».
