Дивлюсь — воно угору полетіло,
Та й пуць на шию барану,
І кігті вплутавши йому у вовну білу,
Смикнулося нести, та ба! вага не в силу:
Баран важенький і орлу,
Воно вже стямилось, мерщій би полетіло,
Так із шерсті не виплутає ніг,
Дурне моталося, поки овчар прибіг,
І гарненько йому обскубши крила,
На іграшку дитині дав.
Мабуть господь так світ создав,
Що менший там не втне, де більший геть то може.
Що дядькові пройшло, ти не роби, небоже,
Щоб крилець хто не обчухрав!
