Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/19

Тепѐр ушкварить би війною
На ту нена̀вистну Москву!
Коли б старий наш Дорошенко,
Чи Самойлович молодий,
Або Палїй і Гордїєнко
Із козаками стали в стрій —
Тодї в снїгу, в лихій годинї
В Москві не дохли б козаки,
І скрізь по селах України
Рушали сотнї і повки“.

Хто зійде в річку, як покриє
Ізверху крига річку ту?
Хто з вас, підлизи, темноту
Лукавого — хто врозуміє
Єхидковату простоту?
Чим серце у кого поганше,
Тим з виду він буває краще.
Плохенький, буцїм ягненя,
Мазепа з дїдусем товкує
О старосвітських гарних днях
І з безталанним сам жалкує,
З бурлаками собі міркує
Про волю, се то те плете,
Дівчатам меле про кохання
І з молодим про залицяння,
З дурним розумну річ веде.

Давно у пазусї під боком
Мазепа гадину зогрів;
Та Кочубей орлячим оком
Ту злїсть гадючу прослїдив.