Цю сторінку схвалено
Переднє слово.
Видаючи для нашої публіки українські твори Євгена Гребінки окремо, мусимо кілька слів сказати про їх автора, досіть популярного колись в Россії письменника, а тепер, зовсім вже в російскому письменстві забутого й пам'ятного тільки з своїх українських приказок та ліричних поезій.
Євген Павлович Гребінка, син офицера-гусарина, побачив світ 21 січня р. 1812 в хуторі Убіжищі, близько Пирятина (в Полтавщині). Там таки ж перебув він і дитячий вік свій, одбіраючи виховання й початкову освіту під російським впливом батька та українським — усієї обстанови, а найпаче бабусі-няньки, що вчила хлопця народних пісень, казок та инших творів рідного слова. Старий Гребінка, як звичайно, хотів з свого сина зробити московського панича, намагаючись держати його здалека від усього „мужицького“, але встерегти дитину від рідного впливу не сила його була, живучи на селі в Полтавщині, серед народу. Року 1825 Євгена дали в науку до „гимназіи высшихъ наукъ кн. Безбородко“ в Ніжині, — тієї самої, в якій трохи попереду вчився і славний земляк його, Микола Гоголь. Учень з Євгена був талановитий, слухняний, до науки та книжок охочий, м'ягкої й лагідної вдачі. Шкода тільки, що далека від народнього життя школа одвернула була його від народу й навіть офиціяльно перехрестила з Гребінки на „Гребенкина“; школа, певне, підживила й насіння тієї двоїстости, що в дитячій натурі заложена була ще з дому недоречним вихованням. Гребінка з того часу й опісля