виявляв раз-у-раз, що вдача у його занадто хистка й на чужі впливи податлива. Живучи на Вкраїні, він і писав українською мовою, а перебравшись на чужину, мало не зовсім занехаяв рідне письменство, добуваючи собі „слави“ невдатними російськими творами. Не знав неборака, що коли й міг він зробити щось справді путнього в письменстві, то тільки рідною мовою пишучи, а не тими російськими повістями, в яких тільки переписував без тямку Гоголя та инших тоді популярних авторів.
Р. 1831 Гребінка добув курсу в гімназії й пішов спершу на військову службу, але служив недовго і швидко залишив військо. Перебувши якийсь час на Вкраїні, де поновив був свої симпатії до рідною слова, Гребінка р. 1834 поїхав на службу до Петербургу; там він мав посаду спершу в комиссії духовних шкіл, а опісля вчителював у кадетському та гірничому корпусах, викладаючи науку російської мови й літератури. Бувши людиною слабовитою й перше, Гребінка в Петербурзі ще більше почав упадати на здоровлі й 3 грудня р. 1848 помер; поховано його на рідному хуторі в Полтавщині.
На ниву письменства Гребінка виступив дуже молодим: р. 1831, ще студентом бувши, почав він перекладати на українську мову Пушкинову поему „Полтава“ (скінчив р. 1835). Перебуваючи р. 1833 на Вкраїні, увесь час на селі живучи, серед народу, Гребінка понаписував свої „Приказки“, які р. 1834 й видав друком у Петербурзі. „Приказки“ усім на Вкраїні дуже вподобались і відразу придбали молодому письменникові серед земляків чималу славу. На превеликий жаль одначе, теж дуже швидко виявилася хистка та нетверда вдача Гребінки: видавши свої „Приказки“, він для українського письменства завмі-